Чому інтерактивний урок?
Інтерактивні методи є різновидом активних методик. Але їх виділяють в окремий розділ, щоб підкреслити їхню важливу роль. Суть інтерактивних методів у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії усіх тих, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), в якому вчитель та учні є суб'єктами навчання. Вчитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Вони найбільш відповідають особистісно-орієнтованому підходу до навчання. При застосуванні інтерактивних методів, як правило, моделюються реальні життєві ситуації для спільного вирішення, застосовуються, пропонуються проблеми рольові ігри. Тому вони найбільш сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню їх власний цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
Як правило, сучасна система навчання чекає від вчителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на рівні "знання" і "розуміння". Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методик навчання. У середньовіччі використання пасивних методик було виправдано. Вчитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учню. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати усе навіть у якійсь вузькій галузі навчання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам'ятовують комп'ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інтерактивні методи.
Сьогодні в педагогічних виданнях, методичній літературі інтерактивним технологіям навчання відводиться багато уваги. Схеми інтерактивного навчання, алгоритми роботи за інтерактивними технологіями, приклади окремих занять подають такі теоретики і практики як К.Баханов, В. Букатова, П.Матвієнко, О.Пєхота, О.Ярошенко, Л.Пироженко та ін. Проблему навчання у співпраці досліджує доктор педагогічних наук, професор О.І.Пометун. За її редакцією в 2003 році видано методичний посібник "Сучасний урок: інтерактивні технології”. Названий посібник є універсальним, оскільки містить поради як зробити урок цікавим кожному учителю - досвідченому чи молодому спеціалісту, гуманітарію чи математику.
Взявши за основу концептуальні ідеї, викладені О.Пометун, автор розробила методичний посібник для вчителів історії. Пропонована робота має на меті допомогти учителю, учням, адміністрації організувати і ефективно впроваджувати вивчення історії за інтерактивною технологією.
Поради вчителю, який буде застосовувати інтерактивні технології
Незважаючи на розуміння важливості використання інтерактивних методик у навчальному процесі, освоєння їх учителями відбувається повільно і пов’язане з деякими труднощами, бо вибір методів навчання вчителями часто є справою звички, а не усвідомленим рішенням. Освоєння ж нових технік пов’язане із ризиком бути неуспішним, що призводить до почуття дискомфорту й відмови від нового досвіду. Найбільш частими побоюваннями вчителів є:
- не встигнути дати й засвоїти програмовий матеріал (інтерактивні методи часто потребують більшої кількості часу для проведення);
- втрата контролю над навчальною ситуацією (в процесі обговорення в мікро групах поставленої навчальної задачі може виникати гамір і порушення дисципліни);
- побоювання, пов’язане з тим, що, оскільки в групах працюють учні з різними здібностями, то може виникати ситуація, за якої сильні діти "придушують” слабких;
- може знижуватися навчальна мотивація, бо темп засвоєння і здатність висловлюватися в кожного учня різні, а час, відведений на роботу в групах, обмежений.
Допомогти вчителям зняти психологічні бар’єри й перебороти побоювання багато в чому може практичний психолог, що працює в школі. Проводячи просвітницьку роботу серед вчителів, роз’яснюючи позитивний вплив нових технологій на логіку психічного розвитку дітей, психолог може сприяти глибшому осмисленню нових стратегій навчання.
Сам учитель, розпочинаючи процес впровадження в свою практику інтерактивних технологій, мусить пам’ятати:
1. Інтерактивні методики потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування, як учням, так і педагогу. Починайте з поступового використання цих методів, якщо ви або учні з ними не ознайомлені. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити цілий план поступового впровадження інтерактивних методик. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені "ігри".
2. На підготовчому етапі проведіть з учнями особливе "організаційне заняття" - створіть разом із ними "правила роботи в класі". Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовуйте спочатку прості інтерактивні методи роботи в парах, малих групах, мозковий штурм і т.д. Коли у вас і учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття відбуватимуться набагато легше, а підготовка на потребуватиме багато часу.
3. Використання інтерактивних методик - не самоціль. Це лише засіб до досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє розумінню демократії, духу права і громадянського суспільства, атмосфері співробітництва, порозуміння і доброзичливості.
4. Якщо застосування вами інтерактивних методик у конкретному класі призводить до протилежних результатів - треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до використання подібних методів. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?).
5. Деяким викладачам буває складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі викладачі "створені" для інтерактивних методик. Проте їх використання дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий предмет - право, у якому викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і одержати "право" не знати відповіді на ті або ті питання (до того ж багато питань не мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після декількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера у класі - і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними методами.
6. Для ефективного застосування інтерактивних методик, зокрема для того щоб охопити весь обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити методики в безглузді "ігри заради самих ігор"), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
підібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, що дали б учням "ключ" до освоєння теми;
під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням аби вони сприйняли його серйозно, а не механічно або "граючись" виконали його;
на одному занятті можна використовувати один (максимум - два) інтерактивних методи, а не калейдоскоп методів;
дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема, акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
7. Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:
глибоко вивчити і продумати матеріал, зокрема додатковий, наприклад, для занять із права - різні нормативні акти, зразки документів;
старанно планувати й розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем;
оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;
передбачити різноманітні методи для привертання уваги учнів, настроювати їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах і т.д.
Одним із найефективніших методів заохочення вчителів до роботи за інтерактивними технологіями є проведення з ними методичних занять у вигляді тренінгів. Заступники з методичної роботи навчального закладу мають сприяти організації такого навчання. По відношенню до вчителів, яких треба підготувати до застосування інтерактивних технологій, справджуються ті ж самі правила, що і до учнів :
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
/Конфуцій/
Пам’ятки для учнів
Інтерактивні технології не матимуть позитивного результату, якщо учні не стануть рівноцінними партнерами на уроці. Для забезпечення швидкого і ефективного включення їх в інтерактивну діяльність, О.І. Пометун пропонує давати їм пам’ятки. Такі пам’ятки, на нашу думку, найдоречніше виготовити у вигляді плакатів і використовувати на уроці в залежності від технології, за якою планується провести заняття. Вони можуть мати приблизно такий вигляд:
Структура і методика інтерактивних уроків
Структура уроків зі застосуванням інтерактивних технологій має певні особливості. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:
А) мотивація;
Б) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;
В) надання необхідної інформації;
Г) інтерактивна вправа - центральна частина заняття;
Д) оцінювання результатів уроку.
Кожен із цих елементів має свою мету і забезпечується застосуванням відповідних інтерактивних методів.
Мотивація
Мета етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі і викликати інтерес до обговорюваної теми, налаштувати учнів на ефективний процес пізнання, дати установку на особистісну, власну зацікавленість до теми.
З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і демонстрація відеосюжетів, опрацювання газетних статей у поєднанні з бесідами, і нескладні інтерактивні технології: "мозковий штурм”, "мікрофон”, "криголам”, "незакінчене речення” тощо.
Наприкінці вдало організованої мотивації, учнівські думки, висловлювання підсумовуються учителем і стають переходом для представлення теми уроку.
Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.
Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів
Мета етапу – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Це дуже важливий етап уроку за інтерактивною технологією, оскільки все наступне заняття повинно бути побудовано так, щоб досягти поставлених цілей. Побудування технології навчання неможливе без чітко визначеної мети.
Застережемо, що без чіткого і конкретного визначення і усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із застосуванням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як гру.
Ми звикли до традиційної дидактичної мети уроку. По суті, формування очікуваних результатів уроку близьке до традиційного визначення мети, але має свої особливості і повинно відповідати таким вимогам:
1. Висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя (формулюється "Після цього уроку учні зможуть...” - замість традиційного "Ознайомити учнів із...”, "Надати учням інформацію про...”, "Навчити учнів...”).
2. Чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку (обсяг і рівень засвоєння знань учнів – пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати; обсяг і рівень розвитку умінь і навичок – дискутувати, аргументувати, аналізувати, давати власну оцінку; формування переконань – висловлювати власне ставлення).
3. Очікувані результати повинні бути визначені так, щоб можна було в кінці уроку легко виміряти, досягнуто їх чи ні.
4. Формулювання очікуваних результатів повинно бути коротким і зрозумілим для учнів, батьків, директора чи завуча, які можуть бути на уроці.
Часто буває доцільно долучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Для цього потрібно:
- назвати тему уроку або попросити когось з учнів прочитати її;
- звернути увагу учнів на нові слова чи проблемні питання в назві теми;
- попросити когось з учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за Вашим записом на дошці, зробленому заздалегідь;
- нагадати учням, що наприкінці уроку Ви будете перевіряти, наскільки добре вони досягли таких результатів.
Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.
Надання необхідної інформації
Мета цього елементу заняття за інтерактивною технологією збігається із метою такого етапу традиційного уроку засвоєння нових знань як сприйняття та усвідомлення нового матеріалу. Вона полягає в тому, щоб надати учням достатню кількість нової інформації, на основі якої можна буде дальше виконувати практичні завдання. Учитель повинен підібрати такі прийоми та методи, які дозволять подати якомога більше інформації за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція із використанням опорної схеми, таблиці, читання роздаткового матеріалу, тексту підручника, опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання (перегляд відеофільмів, робота із комп’ютерними навчальними програмами). На цьому етапі уроку можна також використати такі інтерактивні технології, які не потребують багато часу на організацію учнів: "Робота в парах”, "Два-чотири – всі разом”, "Броунівський рух”, "Мікрофон”. Під час розповіді, мін-лекції, які проводить вчитель, можна запропонувати учням записати тези основних думок або ставити питання до розповіді учителя, записуючи їх.
Учитель який тільки починає працювати за інтерактивною технологією може для економії часу на уроці і досягнення максимального ефекту від заняття подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчителю потрібно буде лише акцентувати увагу на ключові моменти, прокоментувати нові поняття, зробити невелике опитування.
Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.
Інтерактивна вправа
Мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Під час проведення інтерактивної вправи застосовуються такі технології, як "Ажурна пилка”, "Коло ідей”, "Метод "Прес”, "Займи позицію”, "Рольова гра”, "Дискусія”, "Аналіз ситуації”, "Дерево рішень” тощо. Проведення цієї частини заняття повинно відповідати певній послідовності:
1. Інструктування вчителя (вчитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань – 2-3 хв.).
2. Об’єднання в групи або розподіл ролей - 1-2 хв.
3. Виконання завдання (учитель відіграє роль фасилітатора, намагаючись дати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи) – 5-15хв.
4. Презентація результатів виконання вправи – 3-15хв.
5. Рефлексія результатів вправи учнями (усвідомлення отриманих результатів) – 5-15хв.
Рефлексія є найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає можливість учням і вчителю усвідомити, чого вони навчилися; пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення проте, що вони думали і що відчували, коли перший раз зіткнулися з тією чи іншою навчальною технологією; оцінити власний рівень розуміння та усвідомлення навчального матеріалу і спланувати чіткі кроки його подальшого опрацювання; порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших й при потребі, скоригувати свої позиції. До того ж, рефлексія дає можливість привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої кроки, плануючи подальші кроки.
Під час рефлексії учитель має можливість побачити реакцію учнів на певну інтерактивну вправу і вносити відповідні корективи.
Рефлексія здійснюється в різних формах. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулося, визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.
Підбиття підсумків уроку, оцінювання учнів
Урок, проведений за інтерактивною технологією не матиме логічного завершення і не забезпечить реалізацію дидактичної мети, якщо:
1) наприкінці заняття не будуть підведені підсумки;
2) не буде проведена загальна рефлексія всього інтерактивного заняття;
3) учні не будуть оцінені належним чином.
Підсумковий етап уроку повинен реалізуватися в таких функціях:
Прояснити зміст опрацьованого;
Порівняти реальні результати з очікуваними;
Проаналізувати чому відбулося так чи інакше;
Зробити висновки;
Закріпити чи відкоригувати засвоєне;
Намітити нові теми для обміркування;
Установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти;
Скласти план подальших дій.
Навчання в рамках традиційного уроку не потребує переосмислення ні від учителя, ні від учнів, у ньому немає місця рефлексійним видам діяльності. Замість цього застосовується так зване закріплення та узагальнення отриманих знань, яке майже не передбачає наступного корегування вчителем мети та змісту навчання.
Технологізація навчання передбачає обов’язкову рефлексію, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із спільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей.
Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до очікуваних результатів навчання, про які йшлося на початку заняття, і забезпечення можливості переконатися, що учні досягли їх.
Процедура оцінювання знань і умінь учнів під час застосування інтерактивних технологій навчання дуже копіткий процес. Тут потрібно пам’ятати, що оцінювання – це не завжди виставлення оцінок. Метою оцінювання повинні бути також визначення рівня розвитку і можливостей учнів. Приклади прийомів оцінювання учнів на інтерактивних уроках докладно висвітлені у методичному посібнику О.Пометун, Л. Пироженко "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання”.
Як аналізувати урок, проведений за інтерактивною технологією
Учитель, який застосовує інтерактивні технології, добре усвідомлює, що проаналізувати інтерактивне заняття за схемою аналізу традиційного уроку буде важко. Інтерактивне навчання ставить особливі вимоги до процесу організації навчання, умов, де відбувається це навчання, поведінки учасників навчально-виховного процесу. Адміністрація школи, де застосовуються інтерактивні технології, повинна виробити спеціальні критерії оцінки таких занять. Ми пропонуємо свій варіант підходу до експертизи інтерактивного уроку.
Протокол експертизи інтерактивного заняття
Предмет, клас_________________________________________
Тема:________________________________________________
Мета (очікувані результати):____________________________
_____________________________________________________
_____________________________________________________
Використані технології:________________________________
_____________________________________________________
№ Критерії оцінки Бали (від 1 до 10)
1 Відповідність структурі інтерактивного заняття
2 Ступінь деталізації в сценарії (конспекті) плану проведення заняття
3 Створення мотиваційного середовища для вивчення теми
4 Відповідність використаних технологій меті заняття
5 Чіткість формулювання очікуваних результатів
6 Наявність чітких критеріїв оцінки знань і дій учнів за результатами заняття
7 Раціональність використання часу
8 Використання дидактичних і роздаткових матеріалів
9 Забезпечення необхідною матеріальною базою
10 Створення фізичного комфорту
Використана література
1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. – Запоріжжя, 2000. – 160 с.
2. Баханов К.А. Що таке технологія навчання? // Шлях освіти. – 1999. - №3. – 24с.
3. Матвієнко П.І. орієнтир на освітні технології //Педагогічні технології: досвід, практика, довідник. – Полтава, 199. – 12с.
4. Освітні технології: Навчально-методичний посібник. /За ред О.М.Пєхоти. – К., 2001. – 256 с.
5. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учебное пособие для студентов./ Под ред. Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина. – М., 1999. – 224 с..
6. Пометун О., Пироженко Л.Сучасний урок: інтерактивні технології. Методичний посібник. – К., 2003. – 192 с.
7. Пометун О.І., Ігнатова І., Костюк І. Ми – громадяни України: Методичний посібник з курсу громадянської освіти. – К., 2001. – 245 с.
8. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К., 1997. – 193 с.
9.Фокина В.Н., Фокина Т.Ю. Применение социологических методов для мониторинга качества коллективных тренингов // Инновации в образовании., №1, 2002. – с.86.
Сьогодні в педагогічних виданнях, методичній літературі інтерактивним технологіям навчання відводиться багато уваги. Схеми інтерактивного навчання, алгоритми роботи за інтерактивними технологіями, приклади окремих занять подають такі теоретики і практики як К.Баханов, В. Букатова, П.Матвієнко, О.Пєхота, О.Ярошенко, Л.Пироженко та ін. Проблему навчання у співпраці досліджує доктор педагогічних наук, професор О.І.Пометун. За її редакцією в 2003 році видано методичний посібник "Сучасний урок: інтерактивні технології”. Названий посібник є універсальним, оскільки містить поради як зробити урок цікавим кожному учителю - досвідченому чи молодому спеціалісту, гуманітарію чи математику.
Взявши за основу концептуальні ідеї, викладені О.Пометун, автор розробила методичний посібник для вчителів історії. Пропонована робота має на меті допомогти учителю, учням, адміністрації організувати і ефективно впроваджувати вивчення історії за інтерактивною технологією.
Поради вчителю, який буде застосовувати інтерактивні технології
Незважаючи на розуміння важливості використання інтерактивних методик у навчальному процесі, освоєння їх учителями відбувається повільно і пов’язане з деякими труднощами, бо вибір методів навчання вчителями часто є справою звички, а не усвідомленим рішенням. Освоєння ж нових технік пов’язане із ризиком бути неуспішним, що призводить до почуття дискомфорту й відмови від нового досвіду. Найбільш частими побоюваннями вчителів є:
- не встигнути дати й засвоїти програмовий матеріал (інтерактивні методи часто потребують більшої кількості часу для проведення);
- втрата контролю над навчальною ситуацією (в процесі обговорення в мікро групах поставленої навчальної задачі може виникати гамір і порушення дисципліни);
- побоювання, пов’язане з тим, що, оскільки в групах працюють учні з різними здібностями, то може виникати ситуація, за якої сильні діти "придушують” слабких;
- може знижуватися навчальна мотивація, бо темп засвоєння і здатність висловлюватися в кожного учня різні, а час, відведений на роботу в групах, обмежений.
Допомогти вчителям зняти психологічні бар’єри й перебороти побоювання багато в чому може практичний психолог, що працює в школі. Проводячи просвітницьку роботу серед вчителів, роз’яснюючи позитивний вплив нових технологій на логіку психічного розвитку дітей, психолог може сприяти глибшому осмисленню нових стратегій навчання.
Сам учитель, розпочинаючи процес впровадження в свою практику інтерактивних технологій, мусить пам’ятати:
1. Інтерактивні методики потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування, як учням, так і педагогу. Починайте з поступового використання цих методів, якщо ви або учні з ними не ознайомлені. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити цілий план поступового впровадження інтерактивних методик. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені "ігри".
2. На підготовчому етапі проведіть з учнями особливе "організаційне заняття" - створіть разом із ними "правила роботи в класі". Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовуйте спочатку прості інтерактивні методи роботи в парах, малих групах, мозковий штурм і т.д. Коли у вас і учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття відбуватимуться набагато легше, а підготовка на потребуватиме багато часу.
3. Використання інтерактивних методик - не самоціль. Це лише засіб до досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє розумінню демократії, духу права і громадянського суспільства, атмосфері співробітництва, порозуміння і доброзичливості.
4. Якщо застосування вами інтерактивних методик у конкретному класі призводить до протилежних результатів - треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до використання подібних методів. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?).
5. Деяким викладачам буває складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі викладачі "створені" для інтерактивних методик. Проте їх використання дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий предмет - право, у якому викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і одержати "право" не знати відповіді на ті або ті питання (до того ж багато питань не мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після декількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера у класі - і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними методами.
6. Для ефективного застосування інтерактивних методик, зокрема для того щоб охопити весь обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити методики в безглузді "ігри заради самих ігор"), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
підібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, що дали б учням "ключ" до освоєння теми;
під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням аби вони сприйняли його серйозно, а не механічно або "граючись" виконали його;
на одному занятті можна використовувати один (максимум - два) інтерактивних методи, а не калейдоскоп методів;
дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема, акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
7. Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:
глибоко вивчити і продумати матеріал, зокрема додатковий, наприклад, для занять із права - різні нормативні акти, зразки документів;
старанно планувати й розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем;
оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;
передбачити різноманітні методи для привертання уваги учнів, настроювати їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах і т.д.
Одним із найефективніших методів заохочення вчителів до роботи за інтерактивними технологіями є проведення з ними методичних занять у вигляді тренінгів. Заступники з методичної роботи навчального закладу мають сприяти організації такого навчання. По відношенню до вчителів, яких треба підготувати до застосування інтерактивних технологій, справджуються ті ж самі правила, що і до учнів :
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
/Конфуцій/
Пам’ятки для учнів
Інтерактивні технології не матимуть позитивного результату, якщо учні не стануть рівноцінними партнерами на уроці. Для забезпечення швидкого і ефективного включення їх в інтерактивну діяльність, О.І. Пометун пропонує давати їм пам’ятки. Такі пам’ятки, на нашу думку, найдоречніше виготовити у вигляді плакатів і використовувати на уроці в залежності від технології, за якою планується провести заняття. Вони можуть мати приблизно такий вигляд:
Структура і методика інтерактивних уроків
Структура уроків зі застосуванням інтерактивних технологій має певні особливості. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:
А) мотивація;
Б) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;
В) надання необхідної інформації;
Г) інтерактивна вправа - центральна частина заняття;
Д) оцінювання результатів уроку.
Кожен із цих елементів має свою мету і забезпечується застосуванням відповідних інтерактивних методів.
Мотивація
Мета етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі і викликати інтерес до обговорюваної теми, налаштувати учнів на ефективний процес пізнання, дати установку на особистісну, власну зацікавленість до теми.
З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і демонстрація відеосюжетів, опрацювання газетних статей у поєднанні з бесідами, і нескладні інтерактивні технології: "мозковий штурм”, "мікрофон”, "криголам”, "незакінчене речення” тощо.
Наприкінці вдало організованої мотивації, учнівські думки, висловлювання підсумовуються учителем і стають переходом для представлення теми уроку.
Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.
Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів
Мета етапу – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Це дуже важливий етап уроку за інтерактивною технологією, оскільки все наступне заняття повинно бути побудовано так, щоб досягти поставлених цілей. Побудування технології навчання неможливе без чітко визначеної мети.
Застережемо, що без чіткого і конкретного визначення і усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із застосуванням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як гру.
Ми звикли до традиційної дидактичної мети уроку. По суті, формування очікуваних результатів уроку близьке до традиційного визначення мети, але має свої особливості і повинно відповідати таким вимогам:
1. Висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя (формулюється "Після цього уроку учні зможуть...” - замість традиційного "Ознайомити учнів із...”, "Надати учням інформацію про...”, "Навчити учнів...”).
2. Чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку (обсяг і рівень засвоєння знань учнів – пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати; обсяг і рівень розвитку умінь і навичок – дискутувати, аргументувати, аналізувати, давати власну оцінку; формування переконань – висловлювати власне ставлення).
3. Очікувані результати повинні бути визначені так, щоб можна було в кінці уроку легко виміряти, досягнуто їх чи ні.
4. Формулювання очікуваних результатів повинно бути коротким і зрозумілим для учнів, батьків, директора чи завуча, які можуть бути на уроці.
Часто буває доцільно долучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Для цього потрібно:
- назвати тему уроку або попросити когось з учнів прочитати її;
- звернути увагу учнів на нові слова чи проблемні питання в назві теми;
- попросити когось з учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за Вашим записом на дошці, зробленому заздалегідь;
- нагадати учням, що наприкінці уроку Ви будете перевіряти, наскільки добре вони досягли таких результатів.
Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.
Надання необхідної інформації
Мета цього елементу заняття за інтерактивною технологією збігається із метою такого етапу традиційного уроку засвоєння нових знань як сприйняття та усвідомлення нового матеріалу. Вона полягає в тому, щоб надати учням достатню кількість нової інформації, на основі якої можна буде дальше виконувати практичні завдання. Учитель повинен підібрати такі прийоми та методи, які дозволять подати якомога більше інформації за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція із використанням опорної схеми, таблиці, читання роздаткового матеріалу, тексту підручника, опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання (перегляд відеофільмів, робота із комп’ютерними навчальними програмами). На цьому етапі уроку можна також використати такі інтерактивні технології, які не потребують багато часу на організацію учнів: "Робота в парах”, "Два-чотири – всі разом”, "Броунівський рух”, "Мікрофон”. Під час розповіді, мін-лекції, які проводить вчитель, можна запропонувати учням записати тези основних думок або ставити питання до розповіді учителя, записуючи їх.
Учитель який тільки починає працювати за інтерактивною технологією може для економії часу на уроці і досягнення максимального ефекту від заняття подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчителю потрібно буде лише акцентувати увагу на ключові моменти, прокоментувати нові поняття, зробити невелике опитування.
Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.
Інтерактивна вправа
Мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Під час проведення інтерактивної вправи застосовуються такі технології, як "Ажурна пилка”, "Коло ідей”, "Метод "Прес”, "Займи позицію”, "Рольова гра”, "Дискусія”, "Аналіз ситуації”, "Дерево рішень” тощо. Проведення цієї частини заняття повинно відповідати певній послідовності:
1. Інструктування вчителя (вчитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань – 2-3 хв.).
2. Об’єднання в групи або розподіл ролей - 1-2 хв.
3. Виконання завдання (учитель відіграє роль фасилітатора, намагаючись дати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи) – 5-15хв.
4. Презентація результатів виконання вправи – 3-15хв.
5. Рефлексія результатів вправи учнями (усвідомлення отриманих результатів) – 5-15хв.
Рефлексія є найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає можливість учням і вчителю усвідомити, чого вони навчилися; пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення проте, що вони думали і що відчували, коли перший раз зіткнулися з тією чи іншою навчальною технологією; оцінити власний рівень розуміння та усвідомлення навчального матеріалу і спланувати чіткі кроки його подальшого опрацювання; порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших й при потребі, скоригувати свої позиції. До того ж, рефлексія дає можливість привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої кроки, плануючи подальші кроки.
Під час рефлексії учитель має можливість побачити реакцію учнів на певну інтерактивну вправу і вносити відповідні корективи.
Рефлексія здійснюється в різних формах. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулося, визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.
Підбиття підсумків уроку, оцінювання учнів
Урок, проведений за інтерактивною технологією не матиме логічного завершення і не забезпечить реалізацію дидактичної мети, якщо:
1) наприкінці заняття не будуть підведені підсумки;
2) не буде проведена загальна рефлексія всього інтерактивного заняття;
3) учні не будуть оцінені належним чином.
Підсумковий етап уроку повинен реалізуватися в таких функціях:
Прояснити зміст опрацьованого;
Порівняти реальні результати з очікуваними;
Проаналізувати чому відбулося так чи інакше;
Зробити висновки;
Закріпити чи відкоригувати засвоєне;
Намітити нові теми для обміркування;
Установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти;
Скласти план подальших дій.
Навчання в рамках традиційного уроку не потребує переосмислення ні від учителя, ні від учнів, у ньому немає місця рефлексійним видам діяльності. Замість цього застосовується так зване закріплення та узагальнення отриманих знань, яке майже не передбачає наступного корегування вчителем мети та змісту навчання.
Технологізація навчання передбачає обов’язкову рефлексію, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із спільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей.
Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до очікуваних результатів навчання, про які йшлося на початку заняття, і забезпечення можливості переконатися, що учні досягли їх.
Процедура оцінювання знань і умінь учнів під час застосування інтерактивних технологій навчання дуже копіткий процес. Тут потрібно пам’ятати, що оцінювання – це не завжди виставлення оцінок. Метою оцінювання повинні бути також визначення рівня розвитку і можливостей учнів. Приклади прийомів оцінювання учнів на інтерактивних уроках докладно висвітлені у методичному посібнику О.Пометун, Л. Пироженко "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання”.
Як аналізувати урок, проведений за інтерактивною технологією
Учитель, який застосовує інтерактивні технології, добре усвідомлює, що проаналізувати інтерактивне заняття за схемою аналізу традиційного уроку буде важко. Інтерактивне навчання ставить особливі вимоги до процесу організації навчання, умов, де відбувається це навчання, поведінки учасників навчально-виховного процесу. Адміністрація школи, де застосовуються інтерактивні технології, повинна виробити спеціальні критерії оцінки таких занять. Ми пропонуємо свій варіант підходу до експертизи інтерактивного уроку.
Протокол експертизи інтерактивного заняття
Предмет, клас_________________________________________
Тема:________________________________________________
Мета (очікувані результати):____________________________
_____________________________________________________
_____________________________________________________
Використані технології:________________________________
_____________________________________________________
№ Критерії оцінки Бали (від 1 до 10)
1 Відповідність структурі інтерактивного заняття
2 Ступінь деталізації в сценарії (конспекті) плану проведення заняття
3 Створення мотиваційного середовища для вивчення теми
4 Відповідність використаних технологій меті заняття
5 Чіткість формулювання очікуваних результатів
6 Наявність чітких критеріїв оцінки знань і дій учнів за результатами заняття
7 Раціональність використання часу
8 Використання дидактичних і роздаткових матеріалів
9 Забезпечення необхідною матеріальною базою
10 Створення фізичного комфорту
Використана література
1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. – Запоріжжя, 2000. – 160 с.
2. Баханов К.А. Що таке технологія навчання? // Шлях освіти. – 1999. - №3. – 24с.
3. Матвієнко П.І. орієнтир на освітні технології //Педагогічні технології: досвід, практика, довідник. – Полтава, 199. – 12с.
4. Освітні технології: Навчально-методичний посібник. /За ред О.М.Пєхоти. – К., 2001. – 256 с.
5. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учебное пособие для студентов./ Под ред. Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина. – М., 1999. – 224 с..
6. Пометун О., Пироженко Л.Сучасний урок: інтерактивні технології. Методичний посібник. – К., 2003. – 192 с.
7. Пометун О.І., Ігнатова І., Костюк І. Ми – громадяни України: Методичний посібник з курсу громадянської освіти. – К., 2001. – 245 с.
8. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К., 1997. – 193 с.
9.Фокина В.Н., Фокина Т.Ю. Применение социологических методов для мониторинга качества коллективных тренингов // Инновации в образовании., №1, 2002. – с.86.
Немає коментарів:
Дописати коментар